По следам уходящего лета

Мы знакомы недолго,

всё так несерьёзно,

но как будто случайно,

порой остаемся одни…

Я хочу с тобой секса, такого,

чтоб падали звезды,

выжигая проталины

в белом снегу простыни.

Из-под кожи тревожным

гнездом электрических змеек

первобытной душой

я уже говорю тебе «ДА!»

В этом «здесь-и-сейчас»

лишь один треугольник возможен –

тот, который темнеет

внизу моего живота.

В твоих тюркских глазах

обещанье бездонного рая,

твоей грудью вздымается весь

мировой океан.

Перелетных фламинго

стотысячной розовой стае

я отдамся, нырнув с головой

в предрассветный туман.

И накатит волной

неизбежность столетней разлуки.

Белой пеной взметнется,

разбившись о берег прибой.

Я, конечно, смогу, прибодрясь,

отпустить твою руку,

но потом, буду плакать, не веря,

что ты – не со мной…

Весна

Коли обридне все, що збулося

І важчають знання за плечима,

І хилиться до долу політ,

Я зріжу совє довге волосся

І увійду з новими очима

У свій новонароджений світ.

Зачарована князівна

Знов спіткнувсь мій казковий коник,

Брешуть пси із чужих околиць.

Ой болить моя головонька –

Скоро вибухне зграєю горлиць...

Мій літаючий корабель –

Чи-то бог, чи любов, чи химера –

Мій літаючий корабель –

Це моя триклята галера.

Свій літаючий корабель

Лиш в безодню, напевне, зрушу.

Випадковий гуру з конопель

Підбере тоді мою душу.

І шукай тоді дівку-бранку

В лісі, в полі, чи під водою –

Може знайдеш, та на світанку

Я від тебе втечу звіриною.

Й борони тебе Бог палити

Ту мою нелюдську подобу –

Я для тебе назавжди зникну,

Бо не матиму більше дому.

Не повернеш святою водою,

Ні мечем, ні відьомським зіллям –

Лиш застогне земля далиною

Водограєм багна та каміння.

То летить мій казковий коник –

Най заліпить багном всі віконця.

Вже на мене чекають дракони

І мій шлях здіймається сонцем!

ТУМАН

Я блукаю серед чужих,

Я ховаю свою сивину,

Та мене зрадять мої вірші,

Мов кривава трава дичину.

MY STUDENT LIFE IN UTRECHT