Прогулянка цвинтарем

Я дивльсь в твої сині очі,

Мов востаннє, і слухаю вітер,

Бо цієї осінньої ночі

Ми з тобою йдемо на цвинтар.

Це туди, де буяють могили

Бур’яном і пластмасовим квітом,

Де бліда, перекошена повня

Відбівається чорним гранітом.

Зупинися, і просто послухай,

Як пульсують підземні джерела,

Як чиїсь розчепірені руки

Проростають у чорні дерева,

А у грудях ростуть орхідеї

І нутро вивергають назовні –

Коли твердь постає течією

З-під води усміхається повня.

І тоді, якщо нам поталанить,

У повітрі розіллється ладан,

Коли трісне, мов дзеркало дійсність

І друзками складеться у мандал.

Я дивлюсь в твої сині очі,

Мов у себе – ходімо на цвинтар!

Ми цієї осінньої ночі

Просто станемо небом і вітром.